Всі нюанси добровільного страхування співробітників
Останнім часом все більше компаній надаюсь своїм працівникам в рамках, так званого, «соціального пакету» можливість застрахувати себе та членів своєї сім’ї. Страхування може бути як обов’язковим (наприклад, страхування медичних та фармацевтичних працівників, спортсменів тощо), так і добровільним. В цій статті ми детально розглянемо найбільш поширені види саме добровільного страхування та його оподаткування.
Документальне оформлення добровільного страхування
Роботодавець не може надавати такий вид додаткового блага, як добровільне страхування, без попередньої згоди самого працівника, адже податки з цього додаткового блага будуть утримані із заробітної плати працівника. Існує 2 види фіксації такої домовленості між роботодавцем та працівником:
1. Зобов'язання роботодавця щодо страхування працівників за добровільними видами страхування може бути передбачене трудовим договором (контрактом) із працівником або навіть у колективному договорі, укладеному на підприємстві. Отже, у момент підписання договору (контракту) або ознайомлення з колективним договором, працівник дає свою згоду на добровільне страхування.
2. Якщо ж ні в трудовому, ні в колективному договорі це не передбачено, роботодавець має видати наказ, у якому запропонувати всім охочим працівникам безкоштовне страхування за рахунок підприємства. З цим наказом слід ознайомити усіх працівників, та від кожного працівника, якого буде застраховано за рахунок підприємства, необхідно отримати заяву (довільної форми) зі згодою на страхування. На практиці можна створити додаток до наказу, де кожен працівник, бажаючий бути застрахованим, має поставити свій підпис про його згоду на страхування у такому додатку. Далі роботодавець має видати наказ про те, з кого саме (список працівників), в якому розмірі і яким чином будуть сплачуватися страхові платежі.
(У разі страхування працівника, підприємство може сплачувати за працівника (або компенсувати йому), як повністю, так і частково, страхові виплати.)
Види страхування співробітників
Види добровільного страхування зазначені в статті 6 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР. Всього налічується більше 22 видів добровільно страхування, та нас цікавлять тільки 4 з них, а саме:
Розглянемо кожний вид страхування окремо, це дасть можливість компанії зрозуміти, яке саме страхування є найбільш актуальним та бажаним для співробітників.
Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика (Страхової компанії) здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи (співробітника), а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. На практиці ми зустрічаємо саме страхування у разі смерті застрахованої особи, тобто страхова сума буде перерахована вигодонабувачеві, зазначеному у договорі або згідно із заповітом. Роботодавець в жодному разі не може виступати вигодонабувачем за таким договором.
Як правило, договір довгострокового страхування життя має укладатися строком на п’ять і більше років, при цьому, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності.
Страхування від нещасних випадків.
Для розуміння специфіки цього виду страхування спочатку необхідно розібратися, що відноситься до нещасних випадків, а що ні.
Під нещасним випадком вважають раптову, випадкову, непередбачувану, короткочасну, не залежну від волі Застрахованої особи та/або Страхувальника подію, що відбулась в період дії Договору та призвела до смерті або розладу здоров’я Застрахованої особи. Нижче надаємо загальний перелік подій, які кваліфікуються як нещасний випадок, але він не є фіксованим і різні Страхові компанії можуть на власний розсуд розширювати або скорочувати цей перелік:
• травма, у тому числі, отримана внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою;
• гостре отруєння рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками, недоброякісними харчовими продуктами, за винятком харчової токсикоінфекції (сальмонельозу, дизентерії тощо);
• опіки, обмороження;
• утоплення;
• асфіксія;
• ураження електричним струмом, блискавкою;
• укус тварин або отруйних комах, змій, сказ внаслідок укусу тварин, правець, захворювання кліщовим енцефалітом або поліомієлітом.
Термін дії договору страхування від нещасних випадків, як правило, становить 1 рік.
Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я)
Конкретні умови добровільного медичного страхування відповідно до законодавства визначаються при укладенні договору страхування. Об’єктом медичного страхування є майнові інтереси застрахованих осiб (працівників), пов’язані з витратами на отримання медичної допомоги. Тобто, страхова сума в добровільному медичному страхуванні — це грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов’язана організувати й оплатити лікування та медичні послуги, що входять до складу обраних програм страхування. Базовий перелік включає в себе оплату амбулаторного лікування, стаціонару, виклик невідкладної допомоги та оплату ліків за призначенням лікаря. Також програма добровільного медичного страхування може бути розширена додатковими опціями, такими як: вакцинація від простудних та інфекційних захворювань, індивідуальні програми оздоровлення або зниження ваги, стоматологія та навіть консультації з дієтологом і психотерапевтом.
Термін дії договору на медичне страхування, як правило, становить 1 рік.
Страхування здоров’я на випадок хвороби
На відміну від медичного страхування (безперервного) страхування на випадок хвороби не передбачає організацію медичних послуг, а лише грошову виплату у разі настання страхового випадку (виникнення захворювання).
Позитивними рисами такого виду страхування здоров’я є те, що воно дозволяє істотно знизити фінансові витрати Вашої компанії, так як такий вид страхування, як правило, коштує менше ніж звичайне добровільне медичне страхування. Для застрахованої особи такий вид страхування дасть реальну можливість одержати грошову компенсацію від страхової компанії у випадку захворювання, що компенсує витрати на лікування або незароблений дохід. Таке страхування здійснюється на випадок виникнення гострого захворювання або загострення хронічного захворювання, яке призводить до тимчасової або стійкої втрати працездатності та навіть смерті. Тобто страхова компанія компенсує вже понесені працівником витрати на лікування у межах договору.
Оподаткування різних видів добровільного страхування працівників
Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачені роботодавцем за договорами страхування включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника (п.164.2.16 Податкового кодексу України, далі - ПКУ). Працівник має сплатити з них податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовий збір на загальних підставах (п.168.1.1 ПКУ). Тобто, ці податки мають бути утримані із заробітної плати працівника і компанія в жодному разі не може сплачувати ці податки за власні кошти. Крім того, такий дохід отримується у натуральній формі і для цілей розрахунку ПДФО застосовується натуральний коефіцієнт (п.164.5 ПКУ).
Варто пам’ятати, що суму отриманого працівником доходу (страховка) у вигляді додаткового блага у негрошовій формі та податки, утримані з вартості цього додаткового блага, необхідно відобразити у відомості по заробітній платі у тому періоді, в якому роботодавець здійснив оплату страховій компанії за працівника згідно договору страхування.
Крім того, роботодавець, який виступає в цій ситуації податковим агентом, зобов’язаний відобразити суму нарахованого додаткового блага та сплачені податки у формі 1-ДФ (підпункт «б» 176.2 пункт 176.2 статті 176 ПКУ) з ознакою доходу «124». Іноді можна зустріти консультації щодо відображення такого додаткового блага з ознакою доходу «126». На думку автора це не суттєво, так як за невірно вказану у формі 1-ДФ ознаку податківці не штрафують (звісно, якщо не виникло заниження суми податку до сплати).
Важливо знати, що для операції з отримання доходу (медична страховка) працівником, податок (ПДФО) сплачується до бюджету протягом 3 банківських днів після дня нарахування такого податку (п.168.1.4 ПКУ).
Звертаємо увагу, що нормами ПКУ визначено дві дати сплати податку (ПДФО) для тих випадків, якщо дохід надається у негрошовій формі.
1. У разі, якщо дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то ПДФО, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом до 20-го числа наступного місяця (п.168.1.5 ПКУ).
2. У разі, якщо дохід надається у негрошовій формі, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п. 168.1.4 ПКУ).
В кожній окремій ситуації бухгалтер має враховувати дату надання додаткового блага, адже це може бути і день сплати страховій компаній вартості страховки, а може бути, наприклад, 1-ше число наступного місяця. На думку автора, не варто зволікати зі сплатою податків, а перераховувати ПДФО та військовий збір протягом 3-х банківських днів з моменту оплати рахунку страхової компанії і не наражати роботодавця на можливі штрафні санкції податківців.
Єдиний соціальний внесок (далі – ЄСВ). Пенсійний Фонд України роз'яснює, що витрати на добровільне страхування слід поділяти на дві категорії:
1. Ті, на які нараховується ЄСВ,
2. І ті, на які ЄСВ не нараховується. Перелік додаткових благ, які не є базою для нарахування ЄСВ ми бачимо у Постанові №1170 від 22.12.2010р. (також це підтверджує і лист ПФУ від 29.12.2012р. №31740/03-20).
Отже, добровільне медичне страхування не є базою для ЄСВ, а от на вартість додаткового блага у вигляді страхування життя та страхування від нещасних випадків роботодавець має нараховувати ЄСВ (також підтверджено листом ПФУ від 14.05.2012р. №10966/03-20). Також роботодавець повинен відобразити суму такого (оподатковуваного) додаткового блага і суму нарахованого ЄСВ у Додатку 4 (звіту з ЄСВ) у складі заробітної плати.
Дострокове розірвання договору страхування.
Нерідко трапляються випадки, коли застрахований працівник звільняється. За згодою між роботодавцем та працівником страхування останнього може буди продовжено на повний термін договору страхування (на період після дати звільнення). В такому разі бухгалтерія не проводить ніяких коригувань, адже податки в повному обсязі утримано і сплачено до бюджету. Але частіше буває ситуація, коли роботодавець не хоче нести зайві видатки на страхування колишнього працівника (сума страхових внесків після дати звільнення).
Дію договору страхування за вимогою страхувальника може бути достроково припинено, якщо це передбачено умовами договору страхування. Тож якщо роботодавець-страхувальник не хоче сплачувати страхові платежі за фізичну особу, яка звільняється, і в договорі страхування передбачене право страхувальника достроково розірвати такий договір, то в разі звільнення працівника, страхувальник повідомляє страховика про розірвання договору. У такому випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про припинення договору страхування не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії договору, якщо інше не передбачено договором (ст. 28 Закону України «Про страхування»). На практиці більшість страхових компаній фіксують у договорах можливість розірвання договору у разі звільнення співробітника з попереднім повідомленням за 2 дні до дати звільнення.
У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника, страхова компанія повертає роботодавцю страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. На практиці страхові компанії не повертають зазначену вище суму страхового платежу, а зараховують її як аванс до наступного страхового платежу.
У разі дострокового припинення договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Якщо ж вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума (більш детально процес описаний у ст. 28 Закону України «Про страхування»).
Перелік використаних нормативно-правових актів:
1. Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
2. Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
3. Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.